Історична довідка про область

Сучасна територія області - частина земель історичної Великої Волині. Життя тут вирувало з давніх-давен. Зокрема, виявлено залишки поселень первісної людини-кроманьйонця, заснованих понад 15 тисячоліть тому. Родовід цієї землі сягає корінням до древніх слов’янських племен дулібів і волинян, древлян і дереговичів. Значна кількість міст Рівненщини має багатовікову історію (Гоща, Здолбунів, Радивилів), частина наближається до свого тисячолітнього рубежу (Острог, Рівне, Корець), ще окремі ведуть відлік часу вже друге тисячоліття (Дубно, Дубровиця). У Х-ХІУ століттях регіон входив до складу Київської Русі, Волинсько-Галицького князівства, перебував під владою феодальної Литви та Польщі.

Перша згадка про Рівне в історичних документах датується 1283 роком. Це запис латинською мовою у польській хронiцi "Рочнiк капiтульний краковскi". У грамоті 1434 року місто в числi iнших волинських поселень фігурує як власнiсть луцьких шляхтичiв Дичкiв. А в документi, позначеному 1461 роком, йдеться про його продаж: Iвашко Дичко продав Рiвне "за 300 кiп широких грошей чеської лiчби" князевi Семену Васильовичу Несвiцькому, представнику русько-литовської династiї Гедимiновичiв. Пiсля смертi князя в 1479 році місто переходить у власність його дружини Марії, яка стала йменувати себе княгинею Рiвненською. На той час населений пункт нагадував у планi трикутник. Звiдси й символ давнього мiського герба - брама, вiдкрита на три боки для в'їзду. У 1492 році польський король та великий князь литовський Казимир Ягайло надав Рівному Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 роки воно перебувало у власностi князiв Острозьких. У 1538 році містечко з околицями та ближніми селами відійшло до Іллі Острозького, який одружився з позашлюбною дочкою короля Сигiзмунда I Беатою Костелецькою, не проживши пiсля цього й року i не дочекавшись народження доньки. Згiдно з духовним заповiтом, Рiвне перейшло в управлiння дружини, але не у власнiсть. Це стало причиною трагедії доньки князя Гальшки Острозької, яку мати прагнула силоміць вiддати замiж, аби тим самим позбавити прав на володiння. Історiя набула свого часу широкого розголосу, ставши згодом поширеною темою у творах польської, української та російської літератур.

Наприкінці ХIV та початку ХV століть краєм прокотилася хвиля селянсько-козацьких повстань під проводом Косинського, Лободи, Наливайка. Занепокоєні зростанням козаччини, королiвськi урядники в 1625 роцi вели у Рiвному переговори з козаками щодо укладення угоди з Рiччю Посполитою. Влiтку 1651 року область стає центром визвольних змагань українцiв пiд проводом Богдана Хмельницького. У червні цього року відбулася відома в історії Берестецька битва.В ходi боїв край не раз переходить з рук в руки. У 1667 році за Андрусiвською угодою полякiв з Московiєю Рiвненщина з Волинськими землями вiдiйшла до Речi Посполитої, цього ж року тут лютувала страшна чума.

У другiй половинi ХVII та на початку ХVIII століть Рiвне належало до володiнь рiзних магнатiв - Замойських, Конєцпольських, Валєвських, а з 1723 року майже на пiвтора столiття переходить у власнiсть польських шляхтичiв Любомирських, які на той час були найбагатшим родом на Волинi, а можливо і в цілій Польщi.

У 1792 році на Рiвненшині перебував нацiональний герой Польщi генерал Тадеуш Костюшко, який приїздив до тодiшньої господинi рiвненського палацу Людвiки Любомирської - предмету свого юнацького кохання.

У 1793 році вiдбувся другий подiл Польщi, внаслідок чого край переходить до Росії. Рiвне набуло статусу повiтового центру в складi новоутвореного Волинського намiсництва (згодом губернiї). Новий статус дещо пожвавив життя містечка. Сюди приїздили i облаштовувалися чиновники, створювалися елементарнi побутовi зручностi (кiнний транспорт, пошта i таке інше).

У 1857 році краєм пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873 - залiзнична колiя мiж цими мiстами, у 1912 році введено в дiю першу електростанцію.

В ході I світової війни Рiвненщина тривалий час була прифронтовим регіоном. З 1917 по 1920 рік край почергово перебував пiд владою австро-нiмецьких, польських та більшовицьких окупацiйних вiйськ. Із наступом більшовиків Центральна Рада у січні 1918 року перебирається з Києва до Житомира, а згодом – до Сарн Рівненської області, де перебувала деякий час.

У квiтнi-травнi 1919 року в Рiвному тимчасово працював уряд Української Народної Республiки, розміщувалось вiйсько Директорiї. У 1920 році регіон зайняли польськi вiйська, i він стає складовою Польської держави. Незважаючи на репресiї з боку влади, тут продовжується українське культурне життя, активно працюють громадськi органiзацiї нацiонально-патрiотичного спрямування – «Просвiта», «Пласт», «Союз українок» та iншi, а також нелегальнi органiзацiї, найвпливовiшi з яких - ОУН та КПЗУ.

У вересні 1939 року, коли, вiдповiдно до пакту Молотова-Рiббентропа, захiдноукраїнськi землi вiдiйшли до СРСР, було утворено Рiвненську область у складi УРСР.

Пiд час нацистської навали Рівне перетворилося на своєрідну "столицю" окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмістилися "Райхскомiсарiат України" і резиденцiя гауляйтера. З листопада почалися страти євреїв та винищення в'язнiв концтаборiв.  Пiсля терористичних актiв М. Кузнєцова проти високопоставлених нiмецьких офiцерiв нацисти масово розстрiлювали заручникiв - в'язнiв буцигарні. Незважаючи нi на що, в області вiдроджувалися українськi громадськi та нелегальнi органiзацiї, вона стає одним iз центрiв українського нацiонально-визвольного руху. В цей час засновано газету "Волинь" (головний редактор - письменник Улас Самчук). Довкола неї гуртувалися вiдомi дiячi руху опору, такi як Олена Телiга, Олег Ольжич, Нiл Хасевич, iншi. Активно діяла низка радянських підпільних організацій. У лютому 1944 року край був звiльнений вiд нацистів.

У 1950 роцi завершено вiдбудову зруйнованого вiйною господарства, а на 60-80-тi роки припадає перiод iнтенсивного зростанння: стали до ладу нові потужні пiдприємства, такі як Рiвненський льонокомбiнат, гiгант хiмiчної промисловостi - підприємство "Азот", ряд iнших. У 1997 роцi вiдкрито аеровокзал мiжнародного класу.

Наприкiнцi 80-х рокiв ХХ століття з початком реальних послаблень у внутрiшнiй полiтицi радянського режиму пiд час перебудови на теренах області вiдроджується нацiонально-визвольний рух. У 1988 роцi створено першi осередки Товариства української мови iм. Тараса Шевченка, дещо пiзнiше - Народного Руху України.

11 червня 1991 року ухвалено постанову Президiї Верховної Ради УРСР, де визначалось: "З урахуванням правил українського правопису надалi iменувати мiсто Ровно - Рiвне, а Ровенську область - Рiвненською".

Історія краю тісно пов’язана з просвітництвом. Тут жили і творили видатні постаті української культури і писемності. Наша земля дала світу Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають президенти на вірність народу України. У Рiвненськiй гiмназiї в 1844-1845 роках викладав iсторик, письменник та громадсько-полiтичний дiяч Микола Костомаров, у 1866-1871 - навчався письменник-гуманiст Володимир Короленко.

З першим вищим навчальним закладом східнослов’янських народів – Острозькою слов’яно-греко-латинською академією, заснованою у 1576 році, пов’язується ренесанс українського народу. Тут вперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська. Серед випускників академії – гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор Києво-Могилянської академії Іов Борецький, лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький, автор знаменитої “Палінодії” Захарія Копистенський, відомий церковний і культурний діяч Ісакія Борискович та ін. Другого ректора Острозької академії Кирила Лукаріса було обрано Олександрійським, а згодом - Константинопольським патріархом.

В Острозькому культурному осередку разом з академією постало найпотужніше на той час видавництво – кирилична друкарня Івана Федорова (Федоровича). Тут побачили світ перший слов’янський Буквар, перше східнослов’янське довідково-бібліографічне видання, перший в Україні друкований поетичний твір, найвидатніша пам’ятка вітчизняної культури та друкарства, перше у світі повне видання Святого Письма старослов’янською мовою - Острозька Біблія. Ця Біблія знаменувала собою духовну силу, яка єднала всіх сповідників православної віри, довела, що старослов’янська, поряд із латинською та грецькою, також є мовою світової культури.

Рівненщина багата на історичні та архітектурні пам'ятки. На державний облік взято 1088 пам'яток археології, 1761 - історії, 84 - монументального мистецтва. Серед них: комплекс пам'яток державного історико-меморіального заповідника "Поле Берестецької битви" в с. Пляшева Радивилівського району; Мурована, Кругла, Татарська вежі ХІУ ст., Богоявленська церква ХУ ст. у м. Острог; Межиріцький монастир ХУ ст. в с. Межирічі Острозького району; палаци князів Острозьких і Любомирських ХУІ - ХУІІІ ст. в м. Дубно та інші.