Рішення обласної ради 7 скликання

У  К  Р  А  Ї  Н  А

РІВНЕНСЬКА   ОБЛАСНА   РАДА

Сьоме скликання

(П'ята сесія)

Р І Ш Е Н Н Я

від  11 березня 2016 року                                                                                   № 151

Про звернення Рівненської обласної ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо визначення справедливого підходу до встановлення мінімальної заробітної плати та пенсії

Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за погодженням з постійними комісіями та президією обласної ради, обласна рада

в и р і ш и л а:

1. Звернутися до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо визначення справедливого підходу до встановлення мінімальної заробітної плати та пенсії (текст звернення додається).

 2. Голові обласної ради забезпечити направлення даного рішення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та народних депутатів України, які обрані від Рівненської області.

Голова ради                                                                                      О.В. Корнійчук

Звернення

Рівненської обласної ради до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо визначення справедливого підходу до встановлення мінімальної заробітної плати та пенсії

Високий рівень бідності населення є суттєвою перешкодою успішного завершення реформ в Україні. Базисним протиріччям є економічно необґрунтована і соціально несправедлива занижена ціна праці, розмірів мінімальної пенсії та прожиткових мінімумів.

Основна мета законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати – забез­печення достатнього життєвого рівня, причому введення й підвищення рівня мі­німальної заробітної плати є більш продуктивним методом боротьби з бідністю, аніж різнопланові форми соціального забезпечення.

Мінімальна пенсія – це та сума, якої має бути достатньо, аби прожити літній людині цілий місяць.

На даний момент розмір мінімальної заробітної плати складає 1 378 гривень, а розмір середньої пенсії, яку отримує більшість населення, становить приблизно 1 200 гривень.

Варто зазначити, що мінімальну заробітну плату та пенсію отримує значна більшість населення України.

Дана сума в теперішніх реаліях виглядає досить смішно та не відповідає прямому призначенню – забез­печення достатнього життєвого рівня.

На сьогоднішній день комунальні тарифи зросли удвічі, а подекуди й утричі. Ціни на продукти харчування, одяг, ліки та товари першої необхідності теж у два-три рази.

Все це призвело до того, що більша половина населення України перебуває на межі бідності і незабаром буде за межею, як багато країн Африки.

При цьому простій українській сім’ї після сплати комунальних послуг, «платежів» в садочках, школах – ледь вистачає грошей на їжу, вже не говорячи про такі прості і очевидні речі як одяг, ліки та відпочинок.

Значна частина українських пенсіонерів не можуть собі дозволити, як їхні європейські ровесники, відправитися навіть на короткостроковий відпочинок до теплого моря, не кажучи про закордонні подорожі. Більш того, в суспільній свідомості поняття «убогість» і «пенсія» взаємопов’язані, тому так багато пенсіонерів в Україні намагаються підробляти.

Все це погіршене відчуттям несправедливості, адже ще у 2004 році законодавці суттєво «урізали» розмір пенсії, нарахованої за радянських часів (люди мали й по 40-50 років трудового стажу, щоб мати пристойну пенсію). До того ж нині у простих смертних пенсія становить близько 40% від заробітку, а у суддів, прокурорів, чиновників вищого рангу та депутатів – 80-90%. Як кажуть у рекламних роликах: «Відчуйте різницю»...

У розвинених країнах час виходу людини на пенсію називають «вільним часом»... «золотою порою», коли вона нарешті зможе дозволити собі пожити для себе, не будучи зобов’язаною нікому.

Ситуація ж у розвинених країнах абсолютно інша, там для нормального життя часто достатньо мінімальної пенсії.

Крім того, в таких розвинутих країнах світу як США, Канада, Франція, Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Польща проста сім’я може собі дозволити придбати новий автомобіль, а для українців навіть бувший у використанні автомобіль є великою розкішшю, оскільки держава встановила дуже високий, нічим не обґрунтований митний збір за розмитнення авто.

В Україні інститут міні­мальної зарплати не виконує по­кладеної на нього функції регу­лювання доходів. Відтак сучасний рівень мінімальної зарплати залишається вкрай низьким. Усі країни Європи вже давно дійшли висновку, що міні­мальна зарплата має передбачати суспільно необхідні витрати на утримання, забезпечення і освіту членів сім’ї, що також відображено в ра­тифікованих Україною конвенці­ях Міжнародної організації праці та Європейській со­ціальній хартії.

Однак політика нашої держави все ж спрямована на стримування росту мінімальної зарплати. Ставлення держави і бізнесу до визначення мінімальної зарплати є безвідпо­відальним і несправедливим, а також неадекватним її значимості. Мінімальна зарплата не відіграє ролі соціального стандарту опла­ти праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарп­лати в бюджетній сфері відповід­но до можливостей видаткової частини бюджету. З часу прийнят­тя Конституції жоден уряд не виконував соці­альних зобов’язань, по­силаючись на об’єктивні труднощі процесу стабі­лізації економіки. Осно­вним аргументом уряду з приводу низького рів­ня мінімальної оплати праці є висновок, що при підвищенні мінімаль­ної зарплати необхідно збільшувати соціальні виплати та тарифні ставки для працівників бюджетної сфери, а це важливо для бюджету.

Невідповідність між держав­ними стандартами в оплаті праці та ціною робочої сили, на відміну від розвинених країн, при прак­тично однакових цінах на інші то­вари, створює відтік оплачуваної праці в тіньову економіку. Саме тому значна частина заробітної плати сплачується нелегально. Сьогодні рівень тіньової економі­ки, за оцінками міжнародних та вітчизняних експертів, колива­ється в межах 30–50% ВВП. Це зна­чення суттєво перевищує анало­гічний показник таких європей­ських країн, як Угорщина (20%), Чехія (19%), Норвегія (7%), Шве­ція (6%). Показники Польщі (27,6%), Греції та Італії (майже 30%) для європейської спільноти є критичною межею.

Та українців обурює не лише мізер, який вони отримують від держави, а те, що в Україні є категорія людей, яким виплачують удесятеро більше. Причому йдеться не про тих, хто у своїй роботі жертвував здоров’ям чи досягнув значних успіхів у професії.

Враховуючи вищевикладене, Рівненська обласна рада просить змінити підхід щодо розрахунку мінімальної заробітної плати та пенсії і встановити їх справедливі розміри аби ці виплати дійсно забез­печували достатній життєвий рівень виходячи з реальних цін на комунальні послуги, продукти харчування, ліки, на одяг та інше.

Сподіваємось на розуміння і підтримку!

Схвалено

Рішення Рівненської обласної ради

від 11 березня 2016 року

№ 151