30-05-2022

«Заборона МП в Україні - запорука національної безпеки держави» - виступ голови обласної ради на слуханнях в Комітеті ВРУ

Голова обласної ради Сергій Кондрачук сьогодні взяв участь у слуханнях на тему «Про загрози національній безпеці України, пов’язані з діяльністю релігійних організацій, що мають керівні центри на території держави-агресора», які відбулися у Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України.

Учасники слухань порушили низку актуальних питань щодо діяльності релігійних організацій, що мають керівні центри на території держави-агресора. Зокрема йшлося про фінансово-економічну та освітньо-інформаційну діяльність таких організацій, виконання законодавства, що стосується їхньої реєстрації, та ін.

Пропонуємо ознайомитися з виступом Сергія Кондрачука на слуханнях у Комітеті.

 

Шановні народні депутати!

Шановні учасники комітетських слухань!

До мене як до голови Рівненської обласної ради надійшли підписи 1/3 депутатського складу ради з вимогою зібрати позачергову сесію, на якій прийняти рішення щодо діяльності на території Рівненщини Української православної церкви, центр управління якої перебуває в столиці держави-окупанта. Це рішення підписали представники фракцій, котрі разом становлять більшість від складу ради. Проте я майже переконаний, що його на сесії, котру я, звісно, зберу за зверненням колег, підтримають усі депутати.

У проєкті рішення до цього звернення, яке оприлюднене на сайті нашої ради, ми маємо намір вимагати від Рівненської обласної державної адміністрації (Рівненської обласної військової адміністрації), враховуючи Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» (№2108-ІХ), «Про правовий режим воєнного стану», розглянути питання про скасування в установленому законодавством порядку статутів та державної реєстрації релігійних громад УПЦ (мп) на території Рівненської області.

Це другим пунктом. А першим є вимога до Верховної Ради України: прийняти закон, який унеможливить (заборонить) діяльність УПЦ (мп) в Україні.

Чим зумовлена така позиція (поки ще ініціатива) Рівненської обласної ради? З початку становлення незалежної України московський патріархат (духовенство та значна частина пріхожан) став надійним оплотом, осередком поширення російської ідеології в Україні. Мова – не про Бога, не про віру і не про духовність, мова – про поширення проросійського культурно-гуманітарного простору на теренах нашої держави. Наслідки цього поширення ми добре відчули у 2014 році. Ті, кому не дійшло тоді, мали нагоду зрозуміти, що собою являє рускій мір, невіддільною частиною якого є російська церква, після 24 лютого поточного року. Приклади, аргументи, які доводять ці слова, не одиничні, вони вимірюються навіть не в десятках чи сотнях, а в тисячах випадків.  

Колеги-депутати, котрі ініціюють у нас позачергову сесію, просять на її початку увімкнути відео святкування 20-річного ювілею в Городоцькому духовному училищі московського патріархату, що на Рівненщині, котре відбулося 9 років тому.

«Встань за вєру, русская земля. Всє ми дєті вєлікой дєржави… І снова в паход, труба нас завьот. Ми всє станєм в строй, всє пайдьом в священний бой», - співає кілька десятків монахинь, семінаристок. Заспівує - тодішній очільник московського патріархату на Рівненщині Варфоломій. Збиваючи долоні, аплодує тодішня влада області - представники партії регіонів. Цей приклад красномовно свідчить про те, яку політику та ідеологію сповідують представники УПЦ (мп).

Уродженець Рівненщини, наш легендарний земляк, Герой України, генерал-майор ЗСУ, нині – начальник військового ліцею імені Івана Богуна Ігор Гордійчук «Сумрак» 12 січня 2018 року розповів, що в Святогірській лаврі клір УПЦ (мп) від самого початку російської збройної агресії у 2014 році переховував зброю й понад 100 терористів: чеченський загін спецназу та кадирівців.

Гордійчук впевнений, що Україна повинна мати лише свою, патріотичну церкву. За його словами, «московський патріархат - це наші головні ідеологічні вороги». «Вони впливають на психіку, це отрута!» - це слова людини, котра дивом залишилась живою і на собі відчула всю «неворожість», «незгубність» УПЦ.

Сьогодні на території Рівненщини успішно продовжує діяти Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир. Він має так звану ставропігію – пряме підпорядкування москві. Зареєстрований в ЄДРПОУ за номером 13993497, власником монастиря зазначений Священний синод Російської православної церкви.

Ще 7 березня 2022 року набув чинності Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», прийнятий Верховною Радою України. Проте власником майна, нерухомості монастиря й досі залишається суб’єкт російської федерації. Причому, не аполітичний, а той, котрий абсолютно чітко, від самого початку підтримує вторгнення росії на наші землі, підтримує вбивства українців. Скажіть, будь ласка, позбавити РПЦ її власності в Україні – досі не на часі?

Звісно, зараз, відчувши, що пахне смаленим, громади МП на неокупованих територіях стали активними волонтерами, помічниками ЗСУ, прихисниками внутрішньо переміщених осіб. Звісно, вони ніколи не визнають, що вторгнення росії стало можливим і відбулося, у тому числі через їхню послідовну політику. Але як тільки ворог заходить на українські землі, ми читаємо у повідомленнях СБУ, дивимося відео у соцмережах, як духовенство МП перейшло на бік ворога, роздає інтерв’ю російським каналам, радо вітає окупанта. Кожен знає, що такі приклади від 24 лютого, та ні, від 2014 року – далеко не поодинокі.

Шановні колеги! А чи відомі вам приклади переходу на сторону ворога, приклади колабораційної діяльності серед духовенства Православної Церкви України? Колеги, а серед духовенства греко-католицької церкви? Римо-католицької?

Ще у 2019 році я був свідком у кримінальних справах проти очільників московського патріархату на Рівненщині. Кримінальні провадження проти них були порушені за кількома статтями, одна з яких – державна зрада. Тоді я дав свідчення про те, що бачив на власні очі. Про літературу, котра розповсюджувалася у храмах МП моєї рідної Здолбунівщини. На жаль, після президентських виборів 2019 року я не знаю, якою є доля цих кримінальних справ. Але з огляду на те, що люди, котрим інкримінували оті серйозні статті кримінального кодексу, й досі на волі, і вони до самого початку повномасштабного вторгнення продовжували роздавати інтерв’ю російським каналам, - роблю висновок, що справа не доведена до кінця, до реальних вироків. До слова, фігуранти цієї справи – священники МП – на місцевих виборах 2020 року балотувалися і до обласної, й до інших місцевих рад Рівненщини за списками ОПЗЖ. Тієї самої, діяльність котрої в Україні заборонена. Перші кроки ліквідації осередків промосковської політики в Україні робляться. Колеги, давайте будемо послідовними до кінця і зробимо наступні, завершальні кроки. Адже такі приклади однозначно доводять: між ОПЗЖ і московським патріархатом стоїть знак дорівнює.

27 травня відбувся так званий Собор Української православної церкви. Аналітики-релігієзнавці стверджують, що його підсумки, які вилились у Постанову, можна схарактеризувати відомим висловом: «З великої хмари – малий дощ». Або «Стара брехня вже не працює, потрібна нова брехня». Собор так і не спромігся засудити росію – країну-агресора, засудивши саму війну як явище. Собор не засудив, а лише «виразив незгоду» з позицією Патріарха Кіріла. Котрий, на відміну від його підлеглих – представників московського патріархату в Україні – однозначний у своїх висловлюваннях.   

Немає жодного сумніву, що подібні постанови, заяви, маніпуляції із «засудженням» та «вираженням незгоди» є бажанням останнього оплоту москви в Україні – представників московського патріархату – зберегтися, вистояти у безумовно непростий для них час. Час, коли у багатьох людей відкрилися очі на те, що являє собою ця церква в Україні.

«Ви викинули згадку про столицю сусідньої держави зі своєї назви, статутів та інших установчих документів, що раз наголошуючи, що «ми не УПЦ (мп), ми просто УПЦ»! Проте мало викинути зі своєї назви слово, котре у багатьох людей по всьому світу асоціюється зі словами «війна», «смерть» і «сльози». Треба викинути це слово зі своїх сердець та свого розуму». Це пряма цитата з мого листа-відповіді Народному депутату Вадіму Новінскому, датованого травнем 2019 року. Тоді він звинуватив мене у захопленні храмів МП на Здолбунівщині.

«Путін наш цар і бог» - прозвучало кілька тижнів тому у селі Висоцьк Сарненського району Рівненської області від одної пріхожанки на території храму УПЦ (мп), коли частина громади обговорювала можливість змінити канонічну підлеглість та стати частиною ПЦУ. Ці слова красномовно демонструють, що відсутність слова «москва» у назві зовсім не означає його відсутність у серці та розумі.

У грудні минулого року Рівненська обласна рада першою в Україні прийняла звернення до Верховної Ради з проханням повернути рф історичну назву – Московія. У ньому, серед іншого, йдеться про те, що Московія – орда дика, нелюди без жалю та жодних моральних орієнтирів. Наголошую, це відбулося за 3 місяці до повномасштабного вторгнення. Нам, як, на жаль, багатьом нашим співвітчизникам, не потрібні були Бучі, Ірпені та Маріуполі, щоб стверджувати, що собою являє північно-східний сусід. Я не маю сумніву, що Рівненська обласна рада прийме позитивне рішення й щодо ліквідації МП. Бо таке рішення сьогодні – це суттєве збільшення шансів уникнути війни з Московією поколінню наших дітей завтра.

Проте вимога часу та національної безпеки - щоб відповідне рішення було прийняте й ВРУ. Це може бути один із зареєстрованих законопроєктів, це може бути законопроєкт, що за своїм змістом та принципом буде подібним до вже прийнятого ЗУ від 03.05.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій».

При цьому необхідно також внести зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», передбачивши обмеження щодо утворення і діяльності згаданих релігійних організацій. Більш детально про це йдеться у моєму листі до Комітету.

Насамкінець хочу наголосити: ліквідовуючи МП в Україні, маємо говорити не про релігію чи духовність. Ми маємо говорити про національну безпеку України. І прийняти відповідне державницьке рішення, добре розуміючи, що несуть за собою облудні ідеї русского міра, і що місця на нашій землі їм немає.