28-09-2022
Як працюється вчителям-переселенцям у Рівному
Голова Рівненської обласної ради Андрій Карауш ініціював неформальні зустрічі з вчителями, які через війну були змушені залишити свої домівки, подекуди й роботу, та облаштувалися на Рівненщині. З-поміж 15 освітян-ВПО, які працевлаштувалися у закладах освіти в різних тергромадах, 6 працюють в ліцеях Рівного.
Напередодні Дня працівників освіти Андрій Карауш поспілкувався з цими педагогами та директорами шкіл, в яких вони працюють.
- Дуже хочеться, щоб кожен із вас відчував себе у Рівному, як вдома. Хоча розумію, що це дуже непросто. Вірю, що тут ви можете реалізуватися професійно, адже ваш педагогічний досвід, професійне бачення та амбіції, без сумніву, є корисними. Гадаю, що і сьогоднішня зустріч матиме продовження у вигляді реалізації цікавих ідей, - розпочав знайомство Андрій Карауш.
(Голова Рівненської обласної ради Андрій Карауш)
Маріуполь, Бахмут, Бердянськ, Краматорськ, Дніпро та Барвінкове на Харківщині – така географія міст, звідки приїхали запрошені на зустріч вчителі. Хтось втратив усе, хтось залишив на тимчасово окупованих територіях своїх рідних, хтось вирішив у Рівному почати нове життя, а хтось продовжує працювати у своїй школі дистанційно, бо вірить, що після перемоги обов’язково туди повернеться.
(Богдан Дужик)
Богдан Дужик приїхав до Рівного з Маріуполя. Десять років він працює директором спеціальної школи №40, є головою Асоціації директорів закладів освіти та депутатом Маріупольської міської ради. Розповідає, що сьогодні від одного з кращих освітніх закладів Донецької області залишилися лише стіни, 40 % колективу звільнилися, бо виїхали за межі міста або країни, частина з решти виявилися колаборантами. Освітянин поділився цікавим досвідом своєї спецшколи, яка уклала соціальний контракт з одним із місцевих вишів та підприємством «Азовсталь», щоб зі шкільної парти готувати майбутніх спеціалістів. Головні переваги такої співпраці – гарантовано забезпечити молодь роботою та зупинити відтік потенційних кадрів з міста і країни.
Сьогодні Богдан Дужик суміщає свою директорську посаду з роботою в Рівненському ліцеї №7. Разом з ним тут працюють ще двоє вчителів-переселенців. Лілія Федорович-Бакай з Барвінкового викладає українську мову в початкових класах, а Мар’яна Тихонюк з Бердянська працює асистентом вчителя.
(Лілія Федорович-Бакай)
(Мар'яна Тихонюк)
Китайську мову в Рівненському ліцеї № 2 викладатиме і Тимофій Редько з Краматорська. На факультатив до молодого вчителя записалися понад 90 учнів. Китайську вдосконалював, працюючи перекладачем у Пекіні.
(Тимофій Редько)
У жіночу команду БК «Рівне», а також педагогічний колектив Рівненського ліцею №18 потрапила і Вероніка Кісенко з Дніпра. До війни вона професійно займалася баскетболом у рідному місті, сьогодні ж працює вчителем фізкультури і навчається на реабілітолога в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Дем’янчука.
(Вероніка Кісенко)
(Вікторія Вірченко - ліворуч)
Вчительську роботу з волонтерством поєднує Вікторія Вірченко з Бахмута. Вчитель фізики за фахом відмовилася від роботи на повну ставку в одній із рівненських шкіл, щоб продовжувати дистанційно навчати своїх студентів-четвертокурсників з Бахмута. За сумісництвом працює в ліцеї №1. А ще волонтерить, допомагаючи військовим та своїм землякам.
- Я дуже вдячний кожному із вас за те, що не опустили руки, що спробували почати життя спочатку, що вболіваєте за своїх учнів, за нашу молодь, що вірите в перемогу. Ми обов’язково маємо бути на постійному зв’язку, щоб розуміти, як ви живете і працюєте, з якими проблемами стикаєтеся, - наголосив Андрій Карауш.
Під час зустрічі спільно з вчителями та директорами ліцеїв обговорили стан справ з облаштуванням укриттів, особливостями навчанням в умовах воєнного стану. Порушили питання якості української освіти та навчання наших учнів у закордонних школах та вишах.
Напередодні професійного свята всіх освітян учасники зустрічі зійшлися на тому, що головне, над чим сьогодні необхідно думати державі, - як після перемоги повернути наших вчителів, дітей та молодь в Україну, як створити для них достойні умови роботи і забезпечити перспективне майбутнє.