02-06-2023
Військовослужбовець Сергій Руссул: «Будучи пораненим я продовжував «витягувати» побратимів до тих пір, доки не втратив ногу»
Військовослужбовець Сергій Руссул зараз проходить реабілітацію у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни». Родом він із міста Мирноград Донецької області. Йому 34 роки. Одружений. За освітою гірничий інженер. Все своє життя працював у шахті (14 років підземного стажу). Раніше проходив військову службу в Маріуполі. Згадує, як керував субмариною.
У вересні 2021 року Сергія Руссула викликали на збори до навчального Центру військово-морських сил у місті Миколаєві. Каже, що ще тоді їм повідомили, що буде велика війна з росією. Воювати пішов в перші дні повномасштабного вторгнення. Потрапив до 109-тої окремої бригади територіальної оборони у Донецькій області.
Поранення отримав поблизу селища Піски (населений пункт Водяне) 24 січня 2023 року. 36 бригада морської піхоти втратила свої позиції, отримали наказ повернути територію. Перший контакт почався з того, що по них вдарили з РПГ (ручний протитанковий гранатомет). Накрило майже відразу. Спершу це був ближній бій зі стрілецької зброї. Згадує, як один з товаришів відразу помер на місці, другому відірвало ногу та руку, третього він більше не бачив. Сергія зачепило осколками, граната розірвалася на відстані 2-ох метрів. Від смерті врятував бронежилет.
- Не стріляли по нас лише з авіації. Будучи пораненим я продовжував «витягувати» побратимів до тих пір, доки не втратив ногу. Прилетіла зграя ворожих дронів, наче осиний рій, і гранати посипалися просто на голову. Так, я залишився без ноги. Наприкінці битви з'явився танк – добити тих, кого ще не добили. Евакуювати поранених було ніяк, тому вибирався з того пекла повзучи. Аби не стекти кров’ю, наклав три турнікети. І отак, повзком, з усіма пораненнями та відірваною ногою, подолав близько одного кілометра. Добрався до наших позицій, почекав ще пів години, тоді мене забрали до лікарні, - розповідає захисник.
За його словами після того, як зробили операцію почалося найгірше. Боліло те, чого нема. Страшні фантомні болі у втраченій нозі. Говорить, що описати таке важко, діапазон відчуття болю був дуже різний. Спершу це нагадувало простріли дуже гострої болі в кінцівки, «стріляло» і вправу, і в ліву ногу. Щось подібне до болю відкритого зубного нерва, наче електричний струм гуляє по тілу. Складалося враження, що підсвідомість таким чином намагається відшукати втрачену частину тіла. Знеболювали кожні 2 год, потім кожні 4 год. Перші 4 тижні майже не спав. Пройшов реабілітацію, отримав протез, вже пробував ходити без милиць.
Попри все захоплюється музикою. Грає на гітарі, співає під настрій. Колись мріяв навчитись грі на фортепіано. В дитинстві займався боксом. Любить швидкість. Вдома на нього чекає його Honda спортбайк.
- За час війни мене найбільше вразило, те, як об’єднався наш народ. Захоплююся роботою волонтерів, безмежно їм вдячний. Все своє життя розмовляв російською мовою. Сьогодні вже вільно володію українською. Насправді державну мову знають всі, бо вона з нами від самого народження. Як переможемо, мрію відкрити власну справу і купити будинок біля річки десь у Київській чи Вінницькій області, - поділився Сергій Руссул.
