22-05-2020

Для рівненських атомників психологічно важко, коли зупиняють енергоблоки

Напередодні 47-ої річниці від початку будівництва Рівненської АЕС генеральний директор підприємства Павло ПАВЛИШИН ( на знімку)  відповів на основні питання, які сьогодні турбують персонал електростанції, основною думкою якого є те, що «важливо працювати єдиною командою, підтримувати один одного».

- 25 травня – День народження РАЕС. Сьогодні атомна станція є не лише найбільшим енергетичним підприємством регіону, а й тутешнім найбільшим роботодавцем та платником податків. Від РАЕС практично залежить життя усього її міста-супутника. Яким ви бачите подальший розвиток електростанції та від яких факторів це залежатиме?

- Хочу привітати персонал з прийдешнім днем народження РАЕС. Головне, щоб колектив і обладнання працювали надійно та безпечно. Говорячи про подальший розвиток, на жаль, сьогодні це залежить від багатьох чинників. Зараз ми спостерігаємо, як у нашій країні та світі змінюються пріоритети, технології, підходи, життя дає нові випробування у вигляді пандемії коронавірусу і ми не можемо жити осторонь цього, нас це також зачіпає. Думаю, що РАЕС і її розвиток будуть сильно залежати від тієї концепції, яку сьогодні розробить і ухвалить Міненергодовкілля. Нам потрібно переформувати підхід, але яким він буде – над цим потрібно буде ще довго працювати.

Ми вже працюємо над тим, щоб продовжити термін експлуатації енергоблоків №1, №2, №3 ще на 10 років. Якщо говорити про нове будівництво, то цей напрямок буде, безумовно, залежати від концепції розвитку енергетики країни в цілому. Чи це будуть малі модульні реактори, чи новий енергоблок на 1000-1200 МВт –  залежатиме від потреб держави, від того, як змінюватиметься конфігурація, у тому числі відновлювальні джерела енергетики. Але, хотілося б вірити, що ми будемо будувати нові потужності. Тому що база атомної енергетики – екологічно чистого, надійного, безпечного й дешевого виробництва електроенергії має бути в Україні.

- На вашу думку, з огляду на нинішню ситуацію в енергетичному секторі країни, чим загрожують персоналу РАЕС та самому підприємству балансові обмеження і зменшення потужностей енергоблоків? Чи вплине це на фінансове становище підприємства та оплату праці персоналу?

- Те, що ми можемо виробляти електроенергію,  але не виробляємо, безумовно, є психологічно і морально складним для колективу. Обладнання, яке не експлуатується, потім досить важко підключати й експлуатувати. Це як на прикладі машини, яка простояла з десяток років, а потім не заводиться – аналогія з атомними блоками. У частині безпеки це ніяким чином не впливає і не вплине. Навпаки, все прораховано й атомні енергоблоки можуть працювати як на зниженій, так і на повній потужності, також можуть бути відключеними від мережі в залежності від команди диспетчера. Але ми повинні розуміти, що в стані простою енергоблок з ядерним реактором все одно функціонує, на нього потрібно витрачати кошти, його потрібно ремонтувати й експлуатувати. Відтак, ми несемо затрати і нічого не виробляємо.

Якщо говорити про зниження потужності, то існує проблема більшого зношування турбінного обладнання, ерозійного зношування. Проте ми і раніше багато часу працювали на таких рівнях потужності, тож ми не бачимо тут великих питань. Вважаю, нам краще працювати на зниженій потужності, аніж взагалі відключати енергоблоки від мережі.

На жаль, сьогодні є рішення з виведення декількох атомних енергоблоків країни в резерв, тому з 22 травня ми  вивели у резерв енергоблок №3 РАЕС. Наразі енергоблок №1 РАЕС перебуває в резерві у зв’язку з балансовим обмеженням. У частині фінансового плану є зрозумілим, що якщо підприємство виробляє менше продукції, відповідно й заробляє значно менше коштів. Дякувати поки що в нас немає проблемних питань у частині виплати заробітної плати працівникам, тож хвилюватись нині не потрібно.

- В НАЕК «Енергоатом» заявляють про створення дата-центрів поблизу атомних станцій, в тому числі поруч Рівненської АЕС. Чи бачите ви в цьому перспективи?

- Сьогодні нам потрібно говорити про енергоємні потужності біля АЕС, які б купували в нас електроенергію для свого виробництва. Оскільки впродовж літнього періоду поточного року ми прогнозуємо великий профіцит атомної електроенергії, на наступний рік нам було б вигідно цей профіцит продавати.

Був ухвалений проект «Енергоміст України» і сьогодні триває об’єднання наших енергосистем у європейську, проте країні на це потрібно ще декілька років, щоб змінити чинне законодавство для виходу на європейський ринок. Тому, вважаю, будь-який крок чи проект, спрямований на те, щоб в нас купували електроенергію, лише позитивним. Немає значення, чи це дата-центри, чи ще щось подібне. Пілотною у цьому напрямі в країні є Запорізька АЕС, були також перемовини з потенційними підрядниками в частині можливості будівництва таких потужностей біля Рівненської АЕС.

 Ці проекти досить складні, адже, крім реалізації технічної частини, потребують певних змін у законодавстві. Якщо в комплексі все це буде зроблено і підтримано державою й урядом, вважаю, для нас це абсолютно прийнятним. Зрозуміло, що нам ліпше працювати на 100% потужності, ніж простоювати  і нічого не робити.

- Як карантин вплинув на роботу РАЕС, зокрема, у постачанні обладнання, наданні послуг підрядними організаціями, проведенні ремонтів?

- Багато компаній, з якими ми маємо укладені контракти або тільки плануємо укласти, на час карантину призупинили діяльність, виконання їхніх зобов’язань відновиться лише через деякий час після нормалізації життя в країні. Поки що це некритичні позиції і цей рік ми пройдемо спокійно. Але якщо ці процеси затягнуться, то деякі ризики все ж таки з’являться.

 Слід також врахувати, що наразі ми витрачаємо чималі кошти на закупівлю ЗІЗ для персоналу, тестів, профілактичні заходи, зокрема на ізоляцію оперативного персоналу – розміщення у готелі, харчування. Це доповнення до нашого фінансового навантаження.

Окрім того, режим роботи нашого підприємства відчутно змінився – це стосується певних видів діяльності таких як навчання персоналу, підтримання кваліфікації, обходи робочих місць, в тому числі виконання робіт підрядними організаціями, адже ми обмежили прохід на проммайданчик залучених працівників. Певний час це все виправдано і не позначиться на виробництві. У випадку ж затягування процесу, це неодмінно негативно вплине на роботу колективу.

 Треба врахувати і той факт, що частина персоналу працює дистанційно, а це не є ефективним та прийнятним ні для працівників, ні для підприємства. Ми не приймаємо делегації, скасовано відрядження. Наразі виконуємо лише поточну роботу та, попри карантин, ми працюємо досить стабільно.